випадком
ВИПА́ДКОМ, присл., рідко. Те саме, що випадко́во.
Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством., блідий та мовчущий (Вовчок, І, 1955, 347);
Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (Стар., Поет. тв., 1958, 175);
// у знач. вставн. сл., звичайно із запереченням не, розм.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випадком — ви́па́дком 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко випа́дком 2 вставне слово незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- випадком — присл., рідко. Те саме, що випадково. || у знач. вставн. сл., звичайно із запереченням не, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випадком — ВИ́ПА́ДКОМ, присл., розм. Те саме, що випадко́во. Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством, блідий та мовчущий (Марко Вовчок); Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (М. Словник української мови у 20 томах
- випадком — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Словник синонімів української мови