випадковість
ВИПАДКО́ВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. випадко́вий 1, 2.
Добрий урожай — не радісна випадковість одного літа, а труд (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 598).
2. Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають.
Не випадковість, не гріш в люди виводили нас (Зеров, Вибр., 1966, 332);
— Що не кажіть, — сказав хтось із нас, — щаслива випадковість, безумовно, не раз втручалася в долю багатьох наших воїнів і рятувала їм життя (Донч., VI, 1957, 199);
— Я ніколи не насмілився б бути таким негречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (Тулуб, Людолови, II, 1957, 33).
3. Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв’язку з чим-небудь, нічим не обумовлені.
Невже поведінка Федора — просто якась випадковість, непорозуміння? (Руд., Вітер.., 1958, 389);
І як би не панувала в природі анархія випадковостей, якою б інертною й непіддатливою людським зусиллям вона не була, вона завжди буде дорога людині (Довж., Зач. Десна, 1957, 253).
4. філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв’язки між явищами об’єктивної дійсності.
Необхідність і випадковість перебувають у діалектичній взаємодії, оскільки вони мають спільну основу — загальний зв’язок усіх явищ і процесів (Наука.., 12, 1958, 43).
Значення в інших словниках
- випадковість — випадко́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- випадковість — [виепадков'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- випадковість — -вості, ж. 1》 Властивість за знач. випадковий 1), 2). 2》 Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають. 3》 Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не обумовлені. 4》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випадковість — ВИПАДКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. випадко́вий 1, 2. Смерть завжди жорстока, а тут випадковість сліпої кулі ще стократно підкреслює безглуздість, а з нею і кричущу трагічність її (Н. Тихий); Напрочуд виразно передано в картині І. Словник української мови у 20 томах
- випадковість — Поняття, яким у філософії характеризують випадкові події (випадки), зникає при їх масовому повторенні, перетворюючись у закономірність; протилежність необхідності. Універсальний словник-енциклопедія
- випадковість — ВИПАДКОВІСТЬ — філософська категорія для позначення тих феноменів дійсності (подій, процесів, об'єктів, властивостей), які суб'єкт сприймає (оцінює, інтерпретує) як буття, що має місце (або здійснилося), але якого "могло і не бути"... Філософський енциклопедичний словник
- випадковість — ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Словник синонімів української мови