випадковість

випадко́вість

-вості, ж.

1》 Властивість за знач. випадковий 1), 2).

2》 Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають.

3》 Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не обумовлені.

4》 філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв'язки між явищами об'єктивної дійсності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

випадковість — випадко́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
випадковість — [виепадков'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
випадковість — ВИПАДКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. випадко́вий 1, 2. Смерть завжди жорстока, а тут випадковість сліпої кулі ще стократно підкреслює безглуздість, а з нею і кричущу трагічність її (Н. Тихий); Напрочуд виразно передано в картині І. Словник української мови у 20 томах
випадковість — Поняття, яким у філософії характеризують випадкові події (випадки), зникає при їх масовому повторенні, перетворюючись у закономірність; протилежність необхідності. Універсальний словник-енциклопедія
випадковість — ВИПАДКОВІСТЬ — філософська категорія для позначення тих феноменів дійсності (подій, процесів, об'єктів, властивостей), які суб'єкт сприймає (оцінює, інтерпретує) як буття, що має місце (або здійснилося), але якого "могло і не бути"... Філософський енциклопедичний словник
випадковість — ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Словник синонімів української мови
випадковість — ВИПАДКО́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. випадко́вий 1, 2. Добрий урожай — не радісна випадковість одного літа, а труд (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 598). 2. Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають. Словник української мови в 11 томах