випозичати

випозича́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випозичати — -аю, -аєш і випозичувати, -ую, -уєш, недок., випозичити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Позичаючи, роздати все. 2》 діал. Позичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. випозичати — ВИПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЗИЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Даючи в борг, роздавати все. Товариш мій був людиною доброю і співчутливою, – випозичить свої гроші друзям, а сам без копійки в кишені ходить (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. випозичати — ВИПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Позичаючи, роздати все. 2. діал. Позичати. Вона обіцяла комусь випозичати свої книжки (Л. Укр., V, 1956, 388); Я .. читав німецькі повісті, які він для мене випозичував (Черемш., Тв., 1960, 379). Словник української мови в 11 томах