виск

Значення в інших словниках

1. виск — -у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, що його видає людина або тварина. || Високий, пронизливий звук, утворюваний під час тертя металевих чи дерев'яних предметів або під час польоту кулі, снаряда і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. виск — ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (І. Франко); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (З. Словник української мови у 20 томах
3. виск — див. гамір; звучання Словник синонімів Вусика
4. виск — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
5. виск — ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр. Словник української мови в 11 томах