виск
ВИСК, у, ч.
Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина.
Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (І. Франко);
В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (З. Тулуб);
Забрали останню корову й свиню, щоб не було на подвір'ї ні писку, ні виску (М. Стельмах);
Двоє старших хлопчиків з палицями метнулися до собак, і ті з виском кинулися врозтіч (В. Малик);
Гості порозсідалися хто в кріслах, хто на канапах, з гамором і виском (І. Білик);
// Високий, пронизливий звук, утворюваний при терті металевих чи дерев'яних предметів або при польоті кулі, снаряда і т. ін.
Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском (О. Довженко);
Була це насторожена тиша – тиша, яка щосекунди могла вибухнути виском куль (Ю. Смолич);
Лісове безгоміння обривав на повороті різкий виск легкових і двигіт вантажних машин (Є. Пашковський).
Значення в інших словниках
- виск — виск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виск — -у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, що його видає людина або тварина. || Високий, пронизливий звук, утворюваний під час тертя металевих чи дерев'яних предметів або під час польоту кулі, снаряда і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виск — див. гамір; звучання Словник синонімів Вусика
- виск — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- виск — ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр. Словник української мови в 11 томах