висихати

ВИСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СОХТИ, ВИ́СОХНУТИ, рідко ВИ́СХНУТИ, хну, хнеш; мин. ч. ви́сох, сохла, ло; док.

1. Утрачаючи рідину, воду, вологу, робитися сухим.

Настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (М. Коцюбинський);

Тужно крізь шиби мутні визирають вони [діти] на подвір'я, Німо питають: коли висхне болото грузьке? (І. Франко);

Біла фарба ще не встигла гаразд висохнути і вилискувала глянцем (О. Донченко);

// Випаровуватися, зникати випаровуючись.

Тумани відпливають на сон до дібров, Висихає роса на торішньому листі (М. Руденко);

На луках ще не висхла дощова вода (С. Чорнобривець);

// Зникати, не поповнюючись більше.

Ой на горі вітер повіває, А в криниці вода висихає (П. Чубинський);

То не пекучі сльози, що висихають од погляду милих очей, од щирого кохання! (І. Нечуй-Левицький).

2. Ставати сухим, втрачаючи життєздатність (про рослини).

Висихають стебла квітів, пріє пожовкла трава (В. Кучер);

Колись добрий садок висох, де-не-де стирчать цівки всохлих груш або яблунь (Панас Мирний);

Ранньою весною, говорив дідусь, тут росла трава, але на середину літа вона вже встигала висохнути (Ю. Збанацький).

3. перен. Виснажуватися, худнути через глибокі переживання, тяжку працю і т. ін.

Полетіла б я до тебе, та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю (І. Котляревський);

Пішов чоловік з косою і торбиною за плечима, а діти його висихають з голоду, мов сіно (М. Стельмах);

Од праці висох, вичах, аж очі йому в лоб позападали (О. Стороженко).

◇ (1) Не висиха́ти:

а) бути постійно вологим, мокрим від поту (перев. під час посиленої роботи).

Волосся на лобі йому [старості] не висихало від поту, і картузик промочувався спідсподу аж на верхній бік (В. Винниченко);

Ледве встигав він виконувати обов'язки весільного батька. Крутивсь так, що й сорочка не висихала (з газ.);

б) постійно випивати (алкогольні напої).

І паша презирливо глянув на зігнуту спину Многогрішного, що боязливо визирав із-за спини Азем-аги. – Та й сам ти не висихаєш!.. Дудлиш, мов у жлукто, а потім цілими днями п'яним квачем лежиш на тахті... (В. Малик).