висихати
ВИСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СОХТИ, ВИ́СОХНУТИ і рідко ВИ́СХНУТИ, хну, хнеш; мин. ч. ви́сох, ла, ло; док.
1. Втрачаючи рідину, воду, вологу, робитися сухим.
Другу ніч уже не спить Оленчук, другу ніч не висихає на ньому важкий, просякнутий сиваською ропою одяг (Гончар, II, 1959, 428);
Настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (Коцюб., II, 1955, 247);
Біла фарба ще не встигла гаразд висохнути і вилискувала глянцем (Донч., V, 1957, 538);
Тужно крізь шиби мутні визирають вони [діти] на подвір’я, Німо питають: коли висхне болото грузьке? (Фр., XIII, 1954, 306);
// Випаровуватися, зникати, випаровуючись.
Тумани відпливають на сон до дібров, Висихає роса на торішньому листі (Руд., Поезії, 1949, 72);
На луках ще не висхла дощова вода (Чорн., Визвол. земля, 1950, 68);
// Зникати, не поповнюючись більше.
Ой на горі вітер повіває, А в криниці вода висихає (Чуб., V, 1874, 135);
То не пекучі сльози, що висихають од погляду милих очей, од щирого кохання! (Н.-Лев., І, 1956, 145).
2. Ставати сухим, втрачаючи життєздатність (про рослини).
Висихають стебла квітів, пріє пожовкла трава (Кучер, Чорноморці, 1956, 255);
Колись добрий садок висох, де-не-де стирчать цівки всохлих груш або яблунь (Мирний, IV, 1955, 136);
Ранньою весною, говорив дідусь, тут росла трава, але на середину літа вона вже встигала висохнути (Збан., Мор. чайка, 1959, 124).
3. перен. Виснажуватися, худнути внаслідок глибоких переживань, тяжкої праці і т. ін.
Полетіла б я до тебе, та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю (Пісні та романси.., II, 1956, 5);
Пішов чоловік з косою і торбиною за плечима, а діти його висихають з голоду, мов сіно (Стельмах, Хліб.., 1959, 524);
Од праці висох, вичах, аж очі йому в лоб позападали (Стор., І, 1957, 31).
Значення в інших словниках
- висихати — висиха́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- висихати — -аю, -аєш, недок., висохти, висохнути і рідко висхнути, -хну, -хнеш; мин. ч. висох, -ла, -ло; док. 1》 Втрачаючи рідину, воду, вологу, робитися сухим. || Випаровуватися, зникати, випаровуючись. || Зникати, не поповнюючись більше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висихати — ВИСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СОХТИ, ВИ́СОХНУТИ, рідко ВИ́СХНУТИ, хну, хнеш; мин. ч. ви́сох, сохла, ло; док. 1. Утрачаючи рідину, воду, вологу, робитися сухим. Настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (М. Словник української мови у 20 томах
- висихати — див. сохнути Словник синонімів Вусика
- висихати — о́чі не висиха́ють (не просиха́ють) (від сліз) чиї, у кого, рідко кому. Хтось часто, постійно плаче. Очі їй (Юзі) днів три не висихали від сліз перед Зониним від’їздом (Леся Українка); — На війні до всього звикнеш. Фразеологічний словник української мови
- висихати — ВИПАРО́ВУВАТИСЯ (перетворюватися в пару, переходити в газоподібний стан), ВИПАРО́ВУВАТИ, ВИСИХА́ТИ, ВИКИПА́ТИ (внаслідок кипіння). — Док.: ви́паруватися, ви́парувати, ви́сохти, ви́сохнути, ви́схнути, ви́кипіти. Словник синонімів української мови
- висихати — Висиха́ти, -ха́ю, -ха́єш; ви́сохти і ви́сохнути, -сохну, -хнеш; ви́сох, ви́сохла, ви́сохли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висихати — Висихати, -хаю, -єш сов. в. висхнути, и висохти, -хну, -неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. І. 203. Кухоль ходить, переходить, так і висихає. Шевч. 125. Словник української мови Грінченка