виск
ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина.
Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр., IV, 1950, 230);
В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 254);
// Високий, пронизливий звук, утворюваний при терті металевих чи дерев’яних предметів або при польоті кулі, снаряда і т. ін.
Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском (Довж., І, 1958, 346);
Була це насторожена тиша — тиша, яка щосекунди могла вибухнути виском куль (Смолич, V, 1959, 783).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виск — виск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виск — -у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, що його видає людина або тварина. || Високий, пронизливий звук, утворюваний під час тертя металевих чи дерев'яних предметів або під час польоту кулі, снаряда і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виск — ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (І. Франко); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (З. Словник української мови у 20 томах
- виск — див. гамір; звучання Словник синонімів Вусика
- виск — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови