1. Орфографічний словник української мови

витівник

витівни́к

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витівник — (той, хто любить витівки) химерник, розм. фігляр, (робить фокуси в цирку) фокусник, штукар, ілюзіоніст, маг, чарівник, чародій. Словник синонімів Полюги
  2. витівник — Вигадник, штукар, з. мартопляс, химерник. Словник синонімів Караванського
  3. витівник — -а, ч. 1》 Людина, схильна до витівок; вигадник. 2》 Організатор масових розваг, забав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись .. юнак славився як кращий механік, а серед молоді – неперевершений витівник (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. витівник — див. бешкетник; жартівник Словник синонімів Вусика
  6. витівник — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник. Словник синонімів української мови
  7. витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись в МТС юнак славився як кращий механік, а серед молоді — неперевершений витівник (Грим., Син.., 1950, 109). 2. Організатор масових розваг, забав. Молодих запрошують до хати. Словник української мови в 11 томах