витівник
ВИТІВНИ́К, а́, ч.
1. Людина, схильна до витівок; вигадник.
Колись .. юнак славився як кращий механік, а серед молоді – неперевершений витівник (Я. Гримайло);
Жартуни та витівники, найвірніші наші друзі, надовго вони тепер помандрують по чужих стежках, зникнуть для нас на все літо, загубляться у безвісті хуторів... (О. Гончар);
// Людина, родом занять якої було розважання публіки різними витівками, трюками, фокусами і т. ін.
Кілька разів під час обіду до палати заходили карлики-блазні й витівники, що розважали гостей всілякими жартами, робили дивні вправи, поглинали вогонь (С. Скляренко).
2. Те саме, що масови́к 2.
У камері виділявся рухливістю й балакучістю молодий чоловік Рум'янцев, що донедавна працював витівником у місцевому робітничому клубі (Б. Антоненко-Давидович);
Молодих запрошують до хати, у якій вступає в свої права весільний староста – розпорядник весілля, масовик-витівник (із журн.).
Значення в інших словниках
- витівник — (той, хто любить витівки) химерник, розм. фігляр, (робить фокуси в цирку) фокусник, штукар, ілюзіоніст, маг, чарівник, чародій. Словник синонімів Полюги
- витівник — витівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- витівник — Вигадник, штукар, з. мартопляс, химерник. Словник синонімів Караванського
- витівник — -а, ч. 1》 Людина, схильна до витівок; вигадник. 2》 Організатор масових розваг, забав. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витівник — див. бешкетник; жартівник Словник синонімів Вусика
- витівник — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник. Словник синонімів української мови
- витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись в МТС юнак славився як кращий механік, а серед молоді — неперевершений витівник (Грим., Син.., 1950, 109). 2. Організатор масових розваг, забав. Молодих запрошують до хати. Словник української мови в 11 томах