1. Словник української мови в 11 томах

витівник

ВИТІВНИ́К, а́, ч.

1. Людина, схильна до витівок; вигадник.

Колись в МТС юнак славився як кращий механік, а серед молоді — неперевершений витівник (Грим., Син.., 1950, 109).

2. Організатор масових розваг, забав.

Молодих запрошують до хати. У ній вступає в свої права весільний староста. Це розпорядник весілля, масовик-витівник (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витівник — (той, хто любить витівки) химерник, розм. фігляр, (робить фокуси в цирку) фокусник, штукар, ілюзіоніст, маг, чарівник, чародій. Словник синонімів Полюги
  2. витівник — витівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. витівник — Вигадник, штукар, з. мартопляс, химерник. Словник синонімів Караванського
  4. витівник — -а, ч. 1》 Людина, схильна до витівок; вигадник. 2》 Організатор масових розваг, забав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. витівник — ВИТІВНИ́К, а́, ч. 1. Людина, схильна до витівок; вигадник. Колись .. юнак славився як кращий механік, а серед молоді – неперевершений витівник (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. витівник — див. бешкетник; жартівник Словник синонімів Вусика
  7. витівник — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник. Словник синонімів української мови