1. Орфографічний словник української мови

вишкварка

ви́шкварка 1

іменник жіночого роду

шматок смаженого сала

частіше вживається у множині

ви́шкварка 2

іменник жіночого роду, істота

про надто гарячу в поведінці людину; про слабосилу людину

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишкварка — ВИ́ШКВАРКА див. ви́шкварки. Словник української мови у 20 томах
  2. вишкварка — И, ч. і ж. 1. Дратівлива людина. У нього вишкварка-жінка. 2. Неприємна людина. Словник сучасного українського сленгу
  3. вишкварка — див. шкварка Словник синонімів Вусика
  4. вишкварка — СЛАБА́К розм. (той, хто має невелику фізичну силу), ХИРЯ́К розм., ХИРЛЯ́К розм., ЗДОХЛЯ́К зневажл., ЗДОХЛЯ́ТИНА (ДОХЛЯ́ТИНА) зневажл., ЗДОХЛЯ́КА зневажл.; МИ́РШАВЕЦЬ розм., ПЛЮГА́ВЕЦЬ зневажл., ПЛЮГА́Ш зневажл., ВИ́ШКВАРОК зневажл., ВИ́ШКВАРКА зневажл. Словник синонімів української мови
  5. вишкварка — ВИ́ШКВАРКА див. ви́шкварки. Словник української мови в 11 томах
  6. вишкварка — Ви́шкварка, -ки ж. Вытопка, остатокъ послѣ вытопки жира, сала. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. за масляні вишкварки не помирились, — т. е. изъ за пустяка поссорились. Ном. № 3513. Словник української мови Грінченка