1. Орфографічний словник української мови

вусач

вуса́ч 1

іменник чоловічого роду, істота

про людину

рідко

вуса́ч 2

іменник чоловічого роду, істота

жук

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вусач — I -а, ч., рідко. Те саме, що вусань. II -а, ч. Жук із виду вусачевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вусач — Вусань, продайвус, продавус, продивус, прудивус, прутивус Словник чужослів Павло Штепа
  3. вусач — ВУСА́Ч¹ (УСА́Ч), а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь. – От добрячий цей Карпо! Посліднім ділиться... Ходімо, ходімо, – відказав перший усач (П. Мирний); Натовп стрепенувся, вусач читати перестав (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. вусач — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О. Словник синонімів української мови
  5. вусач — ВУСА́Ч¹, а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь. А коли кухоль по черзі обійшов усіх, залишив свою мовчазність і сивий, суворий вусач (Баш, На землі.., 1957, 9); Молодь танцювала.. Словник української мови в 11 томах