вусач
ВУСА́Ч¹, а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь.
А коли кухоль по черзі обійшов усіх, залишив свою мовчазність і сивий, суворий вусач (Баш, На землі.., 1957, 9);
Молодь танцювала.. А згодом уже хтось із вусачів та бородачів з силою вдаряв шапкою і ставав у коло (Збан., Доля, 1961, 22).
ВУСА́Ч², а́, ч. Жук з виду вусачевих.
За рік соняшниковий вусач дав одне покоління (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956. 211).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вусач — вуса́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину рідко вуса́ч 2 іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
- вусач — I -а, ч., рідко. Те саме, що вусань. II -а, ч. Жук із виду вусачевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вусач — Вусань, продайвус, продавус, продивус, прудивус, прутивус Словник чужослів Павло Штепа
- вусач — ВУСА́Ч¹ (УСА́Ч), а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь. – От добрячий цей Карпо! Посліднім ділиться... Ходімо, ходімо, – відказав перший усач (П. Мирний); Натовп стрепенувся, вусач читати перестав (Б. Словник української мови у 20 томах
- вусач — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О. Словник синонімів української мови