вчинок

Значення в інших словниках

1. вчинок — (те, що здійснене кимсь) дія, мн. (про загальну діяльність) діяння, книжн. акт, акція, (що завершився визначним досягненням) подвиг. Словник синонімів Полюги
2. вчинок — р. учинок; дія, чин, акція, акт; (непохвальний) витівка, вибрик, коник; (лицарський) подвиг; (негідний) прогріх; мн. ВЧИНКИ, поведінка, поступовання. Словник синонімів Караванського
3. вчинок — [ўчинок] = учинок -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
4. вчинок — ВЧИ́НОК див. учи́нок. Словник української мови у 20 томах
5. вчинок — див. дія Словник синонімів Вусика
6. вчинок — мо́кра спра́ва; мо́крий вчи́нок; мо́кре ді́ло. Злочин, пов’язаний з убивством або кровопролиттям. — Еге,— сказав собі бургомістр,— цей хлопчик був коло мокрих справ! (Ю. Фразеологічний словник української мови
7. вчинок — ВЧИНОК — різновид людської дії, що експлікує моральну розмірність останньої Р. еалізуючи специфічне значення практичного утвердження певних моральних цінностей, В. висвітлює моральний аспект діяльності людини загалом. У такому розумінні роль... Філософський енциклопедичний словник
8. вчинок — УЧИ́НОК (ВЧИ́НОК) (те, що вчинене, здійснене ким-небудь), ДІ́Я, АКТ, КРОК перев. з означ., ДІЯ́ННЯ мн., А́КЦІЯ книжн.; ПО́ДВИГ (героїчний, самовідданий вчинок, здійснюваний у важких небезпечних умовах). Вершник.. Словник синонімів української мови
9. вчинок — Вчи́нок, -нку, -кові; -нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)