відгул

ві́дгул 1

іменник чоловічого роду

відгомін

рідко

відгу́л 2

іменник чоловічого роду

звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгул — I -у, ч., рідко. Те саме, що відгомін 1). II -у, ч., розм. Звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відгул — ВІ́ДГУЛ, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дгомін 1. І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Л. Первомайський); – Я чув відгул гармат (А. Малишко). ВІДГУ́Л, у... Словник української мови у 20 томах
  3. відгул — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Словник синонімів української мови
  4. відгул — ВІ́ДГУЛ¹, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дгомін 1. — Я чув відгул гармат (Мал., II, 1956, 65); І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Перв., І, 1958, 246). ВІДГУ́Л², у, ч., розм. Словник української мови в 11 томах
  5. відгул — рос. отгул час відпочинку, який надають робітникам і службовцям як компенсацію за роботу або чергування в неробочий час. Працівникові, якого було залучено до роботи у вихідні дні, надають відгул протягом найближчих двох тижнів. Eкономічна енциклопедія