1. Словник синонімів української мови

відгул

ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (С. Олійник); В цю мить за далеким лісом ударив грім. Над сонними хащами покотилося відлуння (Ю. Бедзик); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї народжувались не схожі відлунки, й ті відлунки вражали вас, бо навіть та сама криниця щоразу на ваш крик відповідала іншими відлунками (Є. Гуцало); А гудок все гудів. Часом він уривався, і тоді лише відгук лунав за Дніпром понад лісами та полями (А. Головко); Молодо, радісно засміявся (Довбуш), аж відгомін у горах розбудив (В. Гжицький); Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (О. Ющенко); Різнобійний гамір, жарти, сміх вдарились у паркани, вилясками обізвались за городами (М. Стельмах); Десь далеко спалахували відблиски грозових блискавиць, і відголос грому віддавався в кімнаті гуркотом далекої канонади... (Я. Качура); Я чув відгул гармат (А. Малишко); І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгул — ві́дгул 1 іменник чоловічого роду відгомін рідко відгу́л 2 іменник чоловічого роду звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю розм. Орфографічний словник української мови
  2. відгул — I -у, ч., рідко. Те саме, що відгомін 1). II -у, ч., розм. Звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгул — ВІ́ДГУЛ, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дгомін 1. І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Л. Первомайський); – Я чув відгул гармат (А. Малишко). ВІДГУ́Л, у... Словник української мови у 20 томах
  4. відгул — ВІ́ДГУЛ¹, у, ч., рідко. Те саме, що ві́дгомін 1. — Я чув відгул гармат (Мал., II, 1956, 65); І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Перв., І, 1958, 246). ВІДГУ́Л², у, ч., розм. Словник української мови в 11 томах
  5. відгул — рос. отгул час відпочинку, який надають робітникам і службовцям як компенсацію за роботу або чергування в неробочий час. Працівникові, якого було залучено до роботи у вихідні дні, надають відгул протягом найближчих двох тижнів. Eкономічна енциклопедія