1. Орфографічний словник української мови

відкликати

відкли́кати

дієслово доконаного виду

відклика́ти

дієслово недоконаного виду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкликати — Відкли́кати: — відмовитися від чогось [1;X] — повернутися до попереднього стану [19] Словник з творів Івана Франка
  2. відкликати — I відкл`икатидив. відкликати. II відклик`ати-аю, -аєш, недок., відкликати, -ичу, -ичеш і діал. відкликнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкликати — ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти. ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. кого. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти куди-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. відкликати — відкли́кати відмовитися від задекларованого, проголошеного (ср, ст)|| = вицофатися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. відкликати — ВІДКЛИКА́ТИ (змушувати когось залишити своє місце, припинити виконання певних обов'язків), ВІДЗИВА́ТИ рідше. — Док.: відкли́кати, відізва́ти. Його раптом відкликали в частину (Я. Словник синонімів української мови
  6. відкликати — ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти. ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш і діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  7. відкликати — Відликати, -каю, -єш сов. в. відкликати, -кличу, -чеш, гл. Отзывать, отозвать. Словник української мови Грінченка