1. Словник української мови в 11 томах

відкликати

ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти.

ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш і діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь.

Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю (Гончар, І, 1954, 182);

Роман Петрович.. закружляв навколо, вигадуючи якийсь привід, щоб відкликати дівчину, та нічого путящого в голову не лізло (Коз., Сальвія, 1959, 178).

2. Змушувати когось залишити місце призначення, припинити виконання певних обов’язків.

— Командування я передаю контр-адміралу Багрову. Мене відкликає Ставка на інший фронт, — твердо і ясно вимовив командуючий (Кучер, Чорноморці, 1956, 84);

Геодезичну експедицію — з порогів терміново одкликали й послали до села Верхатова на Ангарі (Трубл., І, 1955, 107).

3. діал. Повертати до попереднього стану благанням, просьбою, покликом.

— Пану смерть твоя не вчинить пільги, А твоє життя пропало марно. Схаменись, дівчино необачна, Відійди, ще можеш все відкликать (Фр., XII, 1954, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкликати — Відкли́кати: — відмовитися від чогось [1;X] — повернутися до попереднього стану [19] Словник з творів Івана Франка
  2. відкликати — відкли́кати дієслово доконаного виду відклика́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. відкликати — I відкл`икатидив. відкликати. II відклик`ати-аю, -аєш, недок., відкликати, -ичу, -ичеш і діал. відкликнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відкликати — ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти. ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. кого. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти куди-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. відкликати — відкли́кати відмовитися від задекларованого, проголошеного (ср, ст)|| = вицофатися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. відкликати — ВІДКЛИКА́ТИ (змушувати когось залишити своє місце, припинити виконання певних обов'язків), ВІДЗИВА́ТИ рідше. — Док.: відкли́кати, відізва́ти. Його раптом відкликали в частину (Я. Словник синонімів української мови
  7. відкликати — Відликати, -каю, -єш сов. в. відкликати, -кличу, -чеш, гл. Отзывать, отозвать. Словник української мови Грінченка