відкликатися
ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися.
На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко (Л. Укр., ІII, 1952, 201);
Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (Головко, II, 1957, 147);
Припадала до неї Галя й кликала, та вона не відкликнулася (Вовчок, І, 1955, 315);
Ой, хто в лузі — озовися, Ой, хто в полі — одкликнися! Скоро все засне під млою! Йди вечеряти зо мною (Щог., Поезії, 1958, 62);
// Звучати у відповідь на якийсь звук.
На той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря (Фр., III, 1950, 8).
2. перен., рідко. Те саме, що відгу́куватися 2.
Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (Нар. тв. та етн., З, 1957, 82);
Жодна душа не обізвалася, не відкликнулася на той плач дитини, і Микита відразу спостеріг, що то плакала сирота (Л. Янов., І, 1959, 313);
*Образно. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна, що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Мирний, V, 1955, 316).
3. Відбиватися луною (про звук); відлунюватися.
Страшно розносився той галас по гаю і одкликався навколо луною (Стор., І, 1957, 399);
Гомонить незвичайним гомоном степ, і дзвінкими лунами відкликається ясна далина (Цюпа, Назустріч.., 1958, 339).
4. тільки недок. Пас. до відклика́ти 2.
Значення в інших словниках
- відкликатися — відклика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкликатися — Відклика́тися. Звертатися. Член [стоваришеня] може відкликатись до Мирового суду, котрий остаточно рішає (Канюк, 1906, 32) // порівн. пол. odzywać się (do kogoś) — 1) звертатися, промовляти (до когось), 2) відгукуватися. Українська літературна мова на Буковині
- відкликатися — -аюся, -аєшся, недок., відкликнутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися. || Звучати у відповідь на якийсь звук. 2》 перен., рідко. Те саме, що відгукуватися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкликатися — ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; відгукуватися, озиватися. Словник української мови у 20 томах
- відкликатися — ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. Словник синонімів української мови