відкликатися

ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; відгукуватися, озиватися.

На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко (Леся Українка);

Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко);

Ой хто в лузі – озовися, Ой хто в полі – одкликнися! Скоро все засне під млою! Йди вечеряти зо мною (Я. Щоголів);

// Звучати у відповідь на якийсь звук.

[Міріам:] Каміння у пустині відкликалось потрійною луною (Леся Українка).

2. перен., рідко. Те саме, що відгу́куватися 2.

Квітка в своїх листах до Максимовича надзвичайно живо відкликається на його літературні плани (М. Зеров);

Жодна душа не обізвалася, не відкликнулася на той плач дитини (Л. Яновська);

* Образно. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна, що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Панас Мирний).

3. Відбиватися луною (про звук); відлунюватися.

Страшно розносився той галас по гаю і одкликався навколо луною (О. Стороженко);

– Стій! Куди біжиш? Стій! Голоси загінчан метушились у зелені, і з усіх кінців одкликались луни (М. Хвильовий).

4. тільки недок. Пас. до відклика́ти 2.

Якщо документ, що виходить від організації, містить відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам громадянина чи організації, то він повинен замінюватися або відкликатися (з навч. літ.).