1. Українська літературна мова на Буковині

відкликатися

Відклика́тися. Звертатися. Член [стоваришеня] може відкликатись до Мирового суду, котрий остаточно рішає (Канюк, 1906, 32)

// порівн. пол. odzywać się (do kogoś) — 1) звертатися, промовляти (до когось), 2) відгукуватися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкликатися — відклика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкликатися — -аюся, -аєшся, недок., відкликнутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися. || Звучати у відповідь на якийсь звук. 2》 перен., рідко. Те саме, що відгукуватися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкликатися — ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Відповідати на чий-небудь поклик, звертання; відгукуватися, озиватися. Словник української мови у 20 томах
  4. відкликатися — ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ рідше. — Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. Словник синонімів української мови
  5. відкликатися — ВІДКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКЛИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Відповідаючи на чий-небудь поклик, звертання, відгукуватися, обзиватися. На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах