1. Орфографічний словник української мови

візит

візи́т

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візит — [в'ізит] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  2. візит — -у, ч. 1》 Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. 2》 Відвідання лікарем хворого вдома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візит — ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. – Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (І. Нечуй-Левицький); – Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (І. Словник української мови у 20 томах
  4. візит — візи́т (франц. visite, від лат. visito – відвідую) відвідання кого-небудь, переважно офіційне. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. візит — ВІДВІ́ДУВАННЯ (прихід або приїзд до кого-небудь із метою провідати, погостювати), ВІДВІ́ДИНИ, ПРОВІ́ДИНИ, ВІЗИ́Т, ВІЗИ́ТА рідко, ВІЗИТА́ЦІЯ заст. (перев. офіційний або традиційний). Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками (П. Словник синонімів української мови
  6. візит — ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні. — Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215); — Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Мик., II, 1957, 381). Словник української мови в 11 томах
  7. візит — рос. визит (від. лат. visio — відвідую) — відвідання кого-небудь, здебільшого офіційне. Eкономічна енциклопедія