1. Словник української мови у 20 томах

візит

ВІЗИ́Т, у, ч.

1. Відвідини кого-небудь, перев. офіційні.

– Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (І. Нечуй-Левицький);

– Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (І. Микитенко);

Через якийсь час має приїхати в Житомир з візитом попечитель Київського учбового округу (Валерій Шевчук);

Відсутність космічних візитів на Землю пояснюється фахівцями по-різному (з наук. літ.);

З дружнім візитом для відзначення 70-річчя Дніпрогесу до Дніпропетровська прибув Президент Росії (з газ.).

2. Відвідання лікарем хворого вдома.

– Ma cher amie! – сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, – прошу вас, пам'ятайте про мої ліки, порошки та води (Леся Українка);

– Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (А. Шиян).

(1) Візи́т вві́чливості – формальне відвідання кого-небудь для засвідчення поваги.

Візити ввічливості потроху рідшали і, зрештою, – припинилися. Громадські доручення були виконані (О. Бердник);

Візит ввічливості повинен бути обов'язковою процедурою перед початком переговорів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візит — візи́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. візит — [в'ізит] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. візит — -у, ч. 1》 Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. 2》 Відвідання лікарем хворого вдома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. візит — візи́т (франц. visite, від лат. visito – відвідую) відвідання кого-небудь, переважно офіційне. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. візит — ВІДВІ́ДУВАННЯ (прихід або приїзд до кого-небудь із метою провідати, погостювати), ВІДВІ́ДИНИ, ПРОВІ́ДИНИ, ВІЗИ́Т, ВІЗИ́ТА рідко, ВІЗИТА́ЦІЯ заст. (перев. офіційний або традиційний). Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками (П. Словник синонімів української мови
  6. візит — ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні. — Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215); — Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Мик., II, 1957, 381). Словник української мови в 11 томах
  7. візит — рос. визит (від. лат. visio — відвідую) — відвідання кого-небудь, здебільшого офіційне. Eкономічна енциклопедія