1. Словник української мови в 11 томах

візит

ВІЗИ́Т, у, ч.

1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні.

— Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215);

— Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (Мик., II, 1957, 381).

Роби́ти (зроби́ти) візи́т див. роби́ти.

2. Відвідання лікарем хворого вдома.

— Ма cher amie! — сказала баронеса до Софії зараз по візиті лікаря, що таки частенько навідував її, — прошу вас, пам’ятайте про мої ліки, порошки та води (Л. Укр., III, 1952, 524);

— Коли хтось у мене на роботі калічивсь, я лікаря викликав і платив йому за візит (Шиян, Гроза.., 1956, 702).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візит — візи́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. візит — [в'ізит] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. візит — -у, ч. 1》 Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. 2》 Відвідання лікарем хворого вдома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. візит — ВІЗИ́Т, у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, перев. офіційні. – Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (І. Нечуй-Левицький); – Я можу пробути у вас не довше як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим (І. Словник української мови у 20 томах
  5. візит — візи́т (франц. visite, від лат. visito – відвідую) відвідання кого-небудь, переважно офіційне. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. візит — ВІДВІ́ДУВАННЯ (прихід або приїзд до кого-небудь із метою провідати, погостювати), ВІДВІ́ДИНИ, ПРОВІ́ДИНИ, ВІЗИ́Т, ВІЗИ́ТА рідко, ВІЗИТА́ЦІЯ заст. (перев. офіційний або традиційний). Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками (П. Словник синонімів української мови
  7. візит — рос. визит (від. лат. visio — відвідую) — відвідання кого-небудь, здебільшого офіційне. Eкономічна енциклопедія