вікувати

Значення в інших словниках

1. вікувати — Вік вікувати, жити, жити-поживати, топтати ряст, держатися на світі. Словник синонімів Караванського
2. вікувати — -ую, -уєш, недок. Проживати свій вік; жити. || Довго перебувати, жити де-небудь. || перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вікувати — ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Марко Вовчок); – Хіба .. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Словник української мови у 20 томах
4. вікувати — див. жити Словник синонімів Вусика
5. вікувати — вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
6. вікувати — ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Словник синонімів української мови
7. вікувати — Вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вікувати — ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Вовчок, І, 1955, 310); — Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравч., Квіти.. Словник української мови в 11 томах
9. вікувати — Вікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ. Словник української мови Грінченка