вікувати
ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Проживати свій вік; жити.
То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Вовчок, І, 1955, 310);
— Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 171);
// Довго перебувати, жити де-небудь.
— Не вікувати ж мені, думаю собі, у наймах, треба б уже хоч клаптик свого поля мати… (Коцюб., І, 1955, 105);
— Не кури, — спокійно стримав його Максим. — Сіно підпалиш. — А тобі шкода? Чи ти тут вікувати надумав? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 80);
// перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про предмети).
В світ дорогу, в світ дорогу! Де вікує сніг на кризі (Метл. і Кост., Тв., 1906, 60).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вікувати — вікува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вікувати — Вік вікувати, жити, жити-поживати, топтати ряст, держатися на світі. Словник синонімів Караванського
- вікувати — -ую, -уєш, недок. Проживати свій вік; жити. || Довго перебувати, жити де-небудь. || перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вікувати — ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Марко Вовчок); – Хіба .. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Словник української мови у 20 томах
- вікувати — див. жити Словник синонімів Вусика
- вікувати — вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
- вікувати — ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Словник синонімів української мови
- вікувати — Вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вікувати — Вікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ. Словник української мови Грінченка