вікінг
ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандінавії.
Колись: вікінги та нормани далекі пінили моря, — тепер: крізь синяву туманну огні дредноутів горять (Сос., І, 1957, 312);
*Образно. І він, вікінг двадцятого віку, поведе їх назустріч славі (Гончар, Таврія.., 1957, 494).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вікінг — ві́кінг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вікінг — Варяг Словник чужослів Павло Штепа
- вікінг — -а, ч. Морський воїн давньої Скандинавії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вікінг — ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандинавії. Вони не хочуть іти до конунга на Готланд, – кивнув Сігурд на мурашник вікінгів коло пристані (В. Словник української мови у 20 томах