1. Словник української мови в 11 томах

віл

ВІЛ, во́ла, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу.

Іде Марко з чумаками. Ідучи співак, Не поспіша до господи — Воли попасає (Шевч., І, 1951, 322);

Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11);

*Образно. Генеральський приказ [наказ], з нагайкою в руках, зробив до ладу своє діло. Він.. з завзятих степовиків попоробив покірних волів (Мирний, I, 1954, 98);

*У порівн. Та чого це ти насупився, як віл перед обухом? (Мам., Тв., 1962, 107).

◊ Вола́ б з’їв — дуже голодний.

Здається, вола б з’їв… і черствий хліб здавався смачним! (Мирний, II, 1954, 145);

Вола́м хвости́ крути́ти, зневажл. — виконувати примітивну, нескладну, часто брудну, низькооплачувану роботу.

— Поголовував трохи і досить — йди волам хвости крутити, коли людьми управляти не вмієш (Збан., Переджнив’я, 1960, 146);

Ї́хати (пої́хати) як вола́ми — їхати дуже повільно;

Працюва́ти (роби́ти), як віл [у ярмі́] — дуже важко й багато працювати.

Сливе дві неділі робила Олександра, як віл у ярмі (Коцюб., І, 1955, 68);

[Маруся:] А чим же тобі не добра Марта? Що всім годить та робить, як сірий віл? (Вас., III, 1960, 94);

Чо́рний віл на но́гу наступи́в див. наступа́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віл — [в'іл] вола, м. (на) воул'і/волов'і, мн. воли, воул'іў Орфоепічний словник української мови
  2. віл — вола, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віл — ВІЛ¹, вола́, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи – Воли попасає (Т. Шевченко); Воли годував [дід Дмитро] три роки. По трьох літах вигонив їх у місто на ярмарок (В. Словник української мови у 20 томах
  4. ВІЛ — ВІЛ абревіатура вірус імунодефіциту людини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. віл — Без вола, хата гола. Хліборобові без робочої скотини, тяжко дороблятися. Жителі гір жиють виключно із скотарства та деревляного промислу. Від вола жадають кавалок м'яса, а від чоловіка слова. Моральний і матеріяльний обов'язок. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. віл — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  7. віл — Віл, вола́; воли́, -лі́в, -ла́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віл — Віл, вола м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? н. п. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. ум. волик, воличок, волонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волошками. Гол. Словник української мови Грінченка