віл

Значення в інших словниках

1. віл — [в'іл] вола, м. (на) воул'і/волов'і, мн. воли, воул'іў Орфоепічний словник української мови
2. віл — вола, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віл — ВІЛ¹, вола́, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи – Воли попасає (Т. Шевченко); Воли годував [дід Дмитро] три роки. По трьох літах вигонив їх у місто на ярмарок (В. Словник української мови у 20 томах
4. ВІЛ — ВІЛ абревіатура вірус імунодефіциту людини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
5. віл — Без вола, хата гола. Хліборобові без робочої скотини, тяжко дороблятися. Жителі гір жиють виключно із скотарства та деревляного промислу. Від вола жадають кавалок м'яса, а від чоловіка слова. Моральний і матеріяльний обов'язок. Приповідки або українсько-народня філософія
6. віл — Віл, вола́; воли́, -лі́в, -ла́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віл — ВІЛ, во́ла, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співак, Не поспіша до господи — Воли попасає (Шевч., І, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11); *Образно. Словник української мови в 11 томах
8. віл — Віл, вола м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? н. п. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. ум. волик, воличок, волонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волошками. Гол. Словник української мови Грінченка