віл

ВІЛ¹, вола́, ч.

Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу.

Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи – Воли попасає (Т. Шевченко);

Воли годував [дід Дмитро] три роки. По трьох літах вигонив їх у місто на ярмарок (В. Стефаник);

Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (А. Головко);

Прочитає главу [Хом'як], а далі сяде й замислиться, як то волові пролізти у вушко голки?! Чи віл так схуд, чи голка така велика, чи вушко роздимається... (Ю. Мушкетик);

У Крим далекий виряджали сина. Волів купляли, ярма і занози (Л. Костенко);

* Образно. Генеральський приказ, з нагайкою в руках, зробив до ладу своє діло. Він .. з завзятих степовиків понаробив покірних волів (Панас Мирний).

(1) Шу́лий віл – віл з опущеними рогами.

Тягне ярмо, як шулий віл (приказка).

◇ Вола́ б з'їв див. з'їда́ти;

Вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти див. крути́ти;

Воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить (мо́же скрути́ти) див. скру́чувати;

Кулако́м вола́ вб'є див. убива́ти¹;

Роби́ти (роздува́ти, рідко видува́ти) / зроби́ти (розду́ти, рідко ви́дути) з му́хи слона́ (рідко вола́, бугая́) див. роби́ти;

(2) Як віл, зі сл. здоровий, дужий і т. ін. – уживається для підсилення ознаки; дуже.

– А коли ж то його [пана] вхопить, коли він здоровий, як віл, – знов обізвався Кавун і похилив на стіл свою русяву голову (І. Нечуй-Левицький);

– Ви брешете, негіднику. Припадку у вас не було. Ви здорові як віл (О. Довженко);

Він білоокий чоловік, дужий, як віл, а вона сухенька, мов тернова гілка (В. Барка);

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) віл до бра́ги, зі сл. допастися, добратися і т. ін., зневажл. – без почуття міри; жадібно.

Гребу горіхи,.. допався до добра як віл до браги (Є. Гуцало);

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) віл на рога́тину, зі сл. йти, лізти і т. ін., зневажл. – настирливо, вперто, нехтуючи небезпекою.

Преться як віл на рогатину (прислів'я);

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) віл обу́ха (рідко пе́ред обу́хом), зі сл. чекати, ждати і т. ін. – покірно, приречено, безнадійно.

[Леон:] Та чого це ти насупився як віл перед обухом? [Марк:] І то правда! Не варт (Я. Мамонтов);

Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний);

– Що робити? Тікати? Не втечеш. Проситися? Упасти на коліна? Хто на це зважить? Ждати неминучого як віл обуха? Але ж це каторга або й смерть? (В. Малик);

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) вола́ми, зі сл. їхати – дуже повільно.

Їхав батько далі як волами, та все оглядався на село, щоб закарбувалось воно надовго в його старечій пам'яті (із журн.);

(7) [Як (мов, на́че і т. ін.)] [чо́рний] віл на но́гу наступи́в кому і без дод., заст. – хто-небудь став дуже засмученим, невеселим.

Він одружився, і чорний віл на ногу наступив – хоч з хати тікай (з переказу);

– Чого ти, Дмитре, такий наче тобі чорний віл на ногу наступив? (Є. Гуцало);

(8) Як (мов, ні́би і т. ін.) [чо́рний] віл [у ярмі́], зі сл. робити, працювати і т. ін. – дуже важко, надмірно.

– І стане він відтоді тихий-претихий та покірний і працює мов той віл чорний, тільки очі йому, як баньки скляні, здається, й не кліпають (Дніпрова Чайка);

Робив [Грицько], як той віл, цілий день: спав на голій землі або колоддях (Панас Мирний);

Сливе дві неділі робила Олександра як віл у ярмі. Потому охота до праці щезла, а дедалі почала вона ходити й до корчми (М. Коцюбинський);

Ладний був до господарства її Стефан .. Робив як чорний віл (С. Чорнобривець);

– Робив як віл. Трудився без спочинку. Все занепало, не моя вина (Л. Костенко).

ВІЛ², невідм., ч.

Скорочення: вірус імунодефіциту людини (див. ві́рус).

Було виділено 4 види ВІЛ. Усі вони належать до групи ретровірусів (з наук.-попул. літ.);

Немає жодних свідчень небезпеки побутових контактів із хворими й ураженими ВІЛ людьми (з публіц. літ.);

Нерідко, пояснюючи людині, що мала статеві стосунки з інфікованим вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), необхідність обстеження крові, відчуваєш її щирий подив та розгубленість (з газ.).