1. Словник української мови Грінченка

віл

Віл, вола

м.

1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? н. п.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. ум. волик, воличок, волонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волошками. Гол.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віл — [в'іл] вола, м. (на) воул'і/волов'і, мн. воли, воул'іў Орфоепічний словник української мови
  2. віл — вола, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віл — ВІЛ¹, вола́, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи – Воли попасає (Т. Шевченко); Воли годував [дід Дмитро] три роки. По трьох літах вигонив їх у місто на ярмарок (В. Словник української мови у 20 томах
  4. ВІЛ — ВІЛ абревіатура вірус імунодефіциту людини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. віл — Без вола, хата гола. Хліборобові без робочої скотини, тяжко дороблятися. Жителі гір жиють виключно із скотарства та деревляного промислу. Від вола жадають кавалок м'яса, а від чоловіка слова. Моральний і матеріяльний обов'язок. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. віл — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  7. віл — Віл, вола́; воли́, -лі́в, -ла́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віл — ВІЛ, во́ла, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співак, Не поспіша до господи — Воли попасає (Шевч., І, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11); *Образно. Словник української мови в 11 томах