вікінг
ві́кінг
-а, ч.
Морський воїн давньої Скандинавії.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вікінг — ві́кінг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вікінг — Варяг Словник чужослів Павло Штепа
- вікінг — ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандинавії. Вони не хочуть іти до конунга на Готланд, – кивнув Сігурд на мурашник вікінгів коло пристані (В. Словник української мови у 20 томах
- вікінг — ВІ́КІНГ, а, ч. Морський воїн давньої Скандінавії. Колись: вікінги та нормани далекі пінили моря, — тепер: крізь синяву туманну огні дредноутів горять (Сос., І, 1957, 312); *Образно. І він, вікінг двадцятого віку, поведе їх назустріч славі (Гончар, Таврія.., 1957, 494). Словник української мови в 11 томах