вітрик

ві́трик

іменник чоловічого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрик — ВІ́ТРИК, а, ч. Зменш. до ві́тер 1. Косарики косять, вітрик повіває, Вітрик повіває, дощик накрапає (з народної пісні); Листочки з вітриком, жартуючи, шептались (Л. Словник української мови у 20 томах
  2. вітрик — див. вітер Словник синонімів Вусика
  3. вітрик — ВІ́ТРИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ві́тер. Листочки з вітриком, жартуючи, шептались (Гл., Вибр., 1957, 146); Носили хліб [з автомашини] у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах на всю площу (Томч., Готель.., 1960, 5). Словник української мови в 11 томах
  4. вітрик — Вітрик, -ка м. ум. отъ вітер. Словник української мови Грінченка