1. Словник української мови в 11 томах

вітрик

ВІ́ТРИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до ві́тер.

Листочки з вітриком, жартуючи, шептались (Гл., Вибр., 1957, 146);

Носили хліб [з автомашини] у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах на всю площу (Томч., Готель.., 1960, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрик — ві́трик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вітрик — ВІ́ТРИК, а, ч. Зменш. до ві́тер 1. Косарики косять, вітрик повіває, Вітрик повіває, дощик накрапає (з народної пісні); Листочки з вітриком, жартуючи, шептались (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. вітрик — див. вітер Словник синонімів Вусика
  4. вітрик — Вітрик, -ка м. ум. отъ вітер. Словник української мови Грінченка