гегемон

Значення в інших словниках

1. гегемон — -а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гегемон — Володар, пан, див. самодержець, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
3. гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч., книжн. Той, хто очолює кого- або що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Прагнення стати на чолі людства, обійняти позицію гегемона його культурного розвитку не захоплювали кращих діячів української культури (з наук. Словник української мови у 20 томах
4. гегемон — гегемо́н (від грец. ήγεμών – вождь) керівник, той, що є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Словник іншомовних слів Мельничука
5. гегемон — ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М. Рильський); Лідери політичних партій; Керманич країни. Словник синонімів української мови
6. гегемон — Гегемо́н, -на; -мо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Головний підсумок революції Ленін бачив у тому, що пролетаріат завоював роль гегемона в демократичній революції (Біогр. Словник української мови в 11 томах
8. гегемон — рос. гегемон (від грец. hegemon- вождь) — керівник, той, хто є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Eкономічна енциклопедія