гегемон
ГЕГЕМО́Н, а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь.
Головний підсумок революції Ленін бачив у тому, що пролетаріат завоював роль гегемона в демократичній революції (Біогр. Леніна, 1955, 107);
Роль вождя революції, роль гегемона повинен був взяти на себе пролетаріат, як самий передовий і революційний клас (Рад. Укр., 27.XI 1948, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гегемон — гегемо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гегемон — -а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гегемон — Володар, пан, див. самодержець, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
- гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч., книжн. Той, хто очолює кого- або що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Прагнення стати на чолі людства, обійняти позицію гегемона його культурного розвитку не захоплювали кращих діячів української культури (з наук. Словник української мови у 20 томах
- гегемон — гегемо́н (від грец. ήγεμών – вождь) керівник, той, що є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Словник іншомовних слів Мельничука
- гегемон — ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М. Рильський); Лідери політичних партій; Керманич країни. Словник синонімів української мови
- гегемон — Гегемо́н, -на; -мо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гегемон — рос. гегемон (від грец. hegemon- вождь) — керівник, той, хто є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Eкономічна енциклопедія