1. Словник української мови у 20 томах

гегемон

ГЕГЕМО́Н, а, ч., книжн.

Той, хто очолює кого- або що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь.

Прагнення стати на чолі людства, обійняти позицію гегемона його культурного розвитку не захоплювали кращих діячів української культури (з наук. літ.);

Етнос стає нацією, коли він творить державу, а в цій державі стає гегемоном (з публіц. літ.);

Гегемон часто стає заручником свого статусу, який, у свою чергу, визначається особливостями розвитку міжнародних відносин (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гегемон — гегемо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гегемон — -а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гегемон — Володар, пан, див. самодержець, диктатор Словник чужослів Павло Штепа
  4. гегемон — гегемо́н (від грец. ήγεμών – вождь) керівник, той, що є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гегемон — ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М. Рильський); Лідери політичних партій; Керманич країни. Словник синонімів української мови
  6. гегемон — Гегемо́н, -на; -мо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Головний підсумок революції Ленін бачив у тому, що пролетаріат завоював роль гегемона в демократичній революції (Біогр. Словник української мови в 11 томах
  8. гегемон — рос. гегемон (від грец. hegemon- вождь) — керівник, той, хто є рушійною силою чогось, носій гегемонії. Eкономічна енциклопедія