1. Орфографічний словник української мови

главковерх

главкове́рх

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч., іст. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч); І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його [доктора] руках (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах
  2. главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98); Їх [хлопчаків] особливо хвилювало... Словник української мови в 11 томах