1. Словник української мови в 11 томах

главковерх

ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач.

Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98);

Їх [хлопчаків] особливо хвилювало, як у цьому бойовому поході відбив Мате Залка в Колчака ешелон золота — золотий запас молодої Радянської Республіки, що його білогвардійський главковерх замірявся вивезти до Японії (Смолич, VI, 1959, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. главковерх — главкове́рх іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч., іст. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч); І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його [доктора] руках (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах