главковерх
ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч., іст.
Скорочення: верховний головнокомандувач.
Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч);
І я, главковерх чорного трибуналу комуни, – нікчема в його [доктора] руках (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- главковерх — главкове́рх іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- главковерх — ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98); Їх [хлопчаків] особливо хвилювало... Словник української мови в 11 томах