1. Орфографічний словник української мови

голубар

голуба́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубар — -я, ч. Той, хто розводить, тримає голубів. || Фахівець із голубівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубівни́к. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. голубар — ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Словник синонімів української мови
  4. голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубово́д. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Смолич, Світанок.., 1953, 12). Словник української мови в 11 томах