голубар
голуба́р
-я, ч.
Той, хто розводить, тримає голубів.
|| Фахівець із голубівництва.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубар — голуба́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубівни́к. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
- голубар — ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Словник синонімів української мови
- голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубово́д. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Смолич, Світанок.., 1953, 12). Словник української мови в 11 томах