гугля
гу́гля
іменник жіночого роду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гугля — -і, ж., зах. Біла свита. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гугля — ГУ́ЛЯ (опуклість на тілі від удару, запалення), ГУДЗЬ (ГУДЗ) розм., ГУ́ГЛЯ розм., ШИША́К розм., ГУ́ДЗИК діал., МОРГУ́ЛЯ діал., БАЛА́БУХА діал. З водовозки полетів (син) сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); — Капосна баба.. Словник синонімів української мови
- гугля — ГУ́ГЛЯ, і, ж., розм. Те саме, що гу́ля¹. Другий козак.. і досі сидів ошелешений на самій маківці [панцирника], як муха на гуглі (Панч, Гарні хлопці, 1959, 156). Словник української мови в 11 томах