1. Орфографічний словник української мови

гучно

гу́чно

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гучно — Присл. до гучний 1), 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гучно — див. голосно Словник синонімів Вусика
  3. гучно — ГУ́ЧНО. Присл. до гучни́й 1, 2, 4. Одна пісня лилася за другою, гучно розносячись по високій фабриці (Н.-Лев., II, 1956, 98); У дворі вже було повно людей, і всі навперебій гучно вітали молодого з новою хатою (Чаб., Балкан. Словник української мови в 11 томах
  4. гучно — Гучно нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. ІІ. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205. Словник української мови Грінченка