1. Орфографічний словник української мови

дбаха

дба́ха

іменник жіночого або чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбаха — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що дбайливець і дбайливиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дбаха — ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу). Словник синонімів української мови
  3. дбаха — ДБА́ХА, и, ч. і ж; розм. Те саме, що дбайли́вець і дбайли́виця. Словник української мови в 11 томах
  4. дбаха — Дбаха, -хи об. Рачитель, рачительница; пріобрѣтатель, пріобрѣтательница. Словник української мови Грінченка