двобійник
двобі́йник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двобійник — -а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- двобійник — ДВОБІ́ЙНИК, а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.). Уклонившись двобійникам, Філіпп, не мовлячи й слова, простяг владиці.. рембрандтівський образок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 255); Плащі двобійники зняли І пістолети підняли (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 154). Словник української мови в 11 томах