дворічник

дворі́чник

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворічник — -а, ч. Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дворічник — ДВОРІ́ЧНИК, а, ч. Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя. Найближчою до озимих і зимуючих бур’янів є підгрупа дворічників, що плодоносять один раз в житті (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 45). Словник української мови в 11 томах