дворічник
дворі́чник
-а, ч.
Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворічник — дворі́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дворічник — ДВОРІ́ЧНИК, а, ч. Рослина, яка цвіте і відмирає на другий рік життя. Найближчою до озимих і зимуючих бур’янів є підгрупа дворічників, що плодоносять один раз в житті (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 45). Словник української мови в 11 томах